Та ходила дівчинонька[1] по межі —
Червониі черевички на нозі.
Стій, дубе, зеленій,
На дубові жолуді,
Въ чистімъ полі роса впала,
На улиці Купала
На Йвана.
Червониі черевички на нозі,
Що покупивъ казаченько[1] на торзіи.
Стій, дубе… и д.
Носи, носи, дівчинонько, здорова,
А я тобі не скажу ні слова.
Стій, дубе… и д.
Та Петрівочка минаетця,
Сива зозуленька ховаетця.
Стій, буде… и д.
А чи було літо, чи не було —
Чомусь воно мині не докучило,
Стій, дубе… и д.
Що я молодая не гуляла,
Що я челядонька не видала.
Стій, дубе… и д.
Мене моя мати не пускала,
Та й у комірочку зачиняла.
Стій, дубе… и д.
Та й у комірочку зачиняла,
Золотимъ замочкомъ замикала.
Стій, дубе… и д.
Золотимъ замочкомъ замикала,
А замикаючи приговорювала:
Стій, дубе… и д.
