У полі могила зъ вітромъ говорила:
Повій, вітре буйнесенький, щобъ я не чорніла, 2.
Щобъ я не чорніла, щобъ я не марніла,
Щобъ по мині трава росла, та ще й зеленіла. 2.
И вітеръ не віе и сонце не гріе,
Тільки въ полі край дороги трава зеленіе. 2.
Ой у полі річка, — черезъ річку кладка;
Не покидай, козаченьку, рідненького батька! 2.