Бо якъ батька покинешъ, — самъ марно загинешъ,
Річенькою бистренькою за Дунай заплинешъ. 2.
Бодай тая річка риби не плодила:
Вона мого товариша на віки втопила; 2.
Бодай тая річка куширёмъ заросла:
Вона жъ мого товариша за Дунай занесла. 2.
Летить крячокъ по-надъ моремъ, та й летячи кряче,
Сидить козакъ біля моря, та й сидячи плаче. 2.
Летить крячокъ по-надъ моремъ, ніжки червоненьки,
Помірае на чужині козакъ молоденький. 2.
Ой у полі орелъ літаючи кряче,
Ходить мати въ чистімъ полі, питаючи плаче: 2.
«Сизий орле, сизий орле, ти скрізь же літаешъ:
Чи не бачивъ мого сина, — де вінъ пробувае.» 2.
— «Въ полі, мати, въ полі, мати, синъ твій пробувае,
На зеленій травиченьці коня попасае.»
