Та въ криниці взяла затопила,
Шипшиною ёго пристромила,
Буйнимъ вітромъ тай приговорила.
«Повій, вітре, зъ глибокою яру,
Та нажени чорненькую хмару,
Та занеси криниченьку каломъ:
Щобъ туди люди не ходили,
Изъ криниці води не носили,
Ивася тай не розбудили
И батеньку тай не доложили.
