Зі збірки «Українські поети-романтики»
115
У цій книзі подано вірші Михайла Миколайовича Петренка в редакції збірки 1968-го року «Українські поети-романтики 20–40-их років XIX ст». У вступній статті до неї професор Ієремія Айзеншток присвятив Михайлові Петренку майже три сторінки. Серед іншого він писав:
Дожовтневі історики української літератури (М. І. Петров, М. П. Дашкевич), ніби розвиваючи останнє судження рецензії Тихорського[1], писали про вплив Лермонтова і Козлова на Петренка. Причому переважно брали до уваги зовсім випадкові і малопереконливі зовнішні ознаки, на зразок епіграфа з Лермонтова до поезії «Недоля» в «Снопі» або перегуки вірша «Як в сумерки вечірній дзвін…» з відомим віршем І. І. Козлова «Вечерний звон». Цього, звичайно, надто мало, щоб серйозно говорити про якийсь дійовий вплив на творчість Петренка згаданих поетів. Найзначніші впливи на вірші Петренка — інші; це насамперед сучасна поету народна пісня та поширений міський романс.
…
Літературна діяльність Петренка тривала лише кілька років і по суті не вийшла з періоду поетичного навчання. Але й те, що вдалося йому зробити, — залишені нам зразки інтимної медитативної лірики, ліричного романса, — утвердило за ним право на заслужену увагу наступних поколінь українських читачів.
——————
- ↑ «поезія справжня, поезія, яка переспівувалась з Пушкіним, з Лермонтовим» ([2], C. 12).
