Задивлений у небо України
53
Фрагмент, дійовими особами в якому виступають лише Галя та її тітка (Галя називає її «тьотушка»), умовно можна поділити на кілька змістових відрізків. Перший із них відповідає першій сцені (першому виходу): Галя печалиться довгою розлукою із якимсь «милим із хутора», лякається факту передчасного свого закохання («Мені ще гріх, ще літа молодії, / О Господи прости! а я уже люблю»). Другий відрізок починається із початком другого виходу: схилену на коліна у молитві Галю застає тітка, дещо іронізуючи з Галиної ритуальної заповзятливості («...Чого жива до Бога лізеш»); із з’ясувань про зміст молитви попутно випливає суттєва інформація про родинне становище Галі. З третього відрізку починається розмова про можливість Галиного заміжжя: тітка, котра прийшла із наміром вияснити ставлення Галі до конкретного претендента на її руку, перебиваючи загальні Галині фрази, прямо запитує, чи не відведено було в її молитві того пункту, в якому б вона «просила жениха», від чого Галя з долею лукавства відрікається («... А я ще молода, — сего не розумію. / Про хлопців я і думати не вмію»), з боку ж тітки у відповідь на це слідує своєрідне тотальне викриття молодого жіноцтва, звинувачення дівчат у притворництві, у невідповідності між їх черничим виглядом та потайними бажаннями й думками; ця забарвлена гумором експресивна інвектива належить, мабуть, до художньо найбільш виразних місць фрагмента («О Боже мій! Дівчата всі такі, / Черниці з виду ви, і трохи не святі; / Но знаю вовка я по шерсті... / Я дівкою сама була. / Ви хлопців любите до смерті / Всі без розбору — як одна; / На серці чортова вся думка, / А глянь на вас — і дівка, як голубка!»). Початок четвертому змістовому відрізку дає повідомлення тітки про жениха (імені його іще не названо), якого вона знайшла для Галі; як тільки Галя чує, що жених із слободи (а не з хутора, де мешкає омріяний нею милий), вона висуває радикальну тезу: «заміж я ніколи не піду», в хід поки що пущено «філософічний» аргумент («Що в тім печалі і нужди, / Що так краса моя зав’яне, / Зате
