54
Михайло Петренко. Життя і творчість
ніхто моїй коси / Не буде пальцями чесати; / Зате ж ніхто моїй краси / Ногами не діжде топтати»). Змістом п’ятого відрізку є те, що тітка залишає повз увагою Галине, як вона каже, «сумасбрідство», закликає її до розважливості («... не мудруй! / Покинь сі панські витребеньки!»), на що Галя висуває нові аргументи: як тяжко буде їй, заміжній, у розлуці з тіткою та дядьком, і як самій тітці непросто буде переживати Галину відсутність. Після тітчиного припущення вирішити таку колізію в той спосіб, що «ми приймем зятя до себе», іде ще один (уже шостий) змістовий відрізок, що починається із Галиного питання: кого тітка пропонує їй у женихи; на назване тіткою ім’я реакція Галі бурхлива, куди й дівається її смиренність та лірична замисленість, демонстрована у попередніх репліках, — Галя, не надто вибираючи слів, рішуче критикує запропонованого жениха, аж це вражає тітку (тітка мовить: «Як бачу я, з святих нема добра; / Вони хоч здорово поклони [садять], / Зате ж і лаються гаразд, і судять, / I піднімають мир на сміх. / Так, серце, гріх, / I для людей обидно, / I слухати од дівки стидно»). Нарешті, останній, умовно сьомий змістовий відрізок наповнений спільними для Галі та її тітки родинними споминами, взаємними зізнаннями у любові; захоплюючись Галиною вродою, тітка все ж висловлює стривоженість її самозаглибленим відстороненням і тугою («Невідомо, незнаємо о чім / Ти все тоскуєш та тоскуєш...»), вихід із цього бачачи у майбутньому заміжжі дівчини.
Таким чином, цю першу дію п’єси можна бачити як своєрідну прелюдію до розгортання якогось більш конфліктного сюжету (якщо такий був у задумі Петренка-драматурга). У зазначеному фрагменті дії (драматичної акції) як такої іще немає. Виклад у цьому фрагменті значною мірою (з певної точки зору, можливо, навіть надмірно) ліризований. Твір подеколи справляє враження, що він задумувався чи виходив у драматурга більше як п’єса для читання, ніж для вистави на сцені. В окремих місцях п’єси розміщено діалоги й монологи, мало схожі на розмову,
