Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/92

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

92

Михайло Петренко. Життя і творчість



И там спочuну на рuльли,
Та помьяну лита свои,
Яки пройшлu, не зеленилu.

— ◦ —


С Л А В Ь Я Н С К.




Ось, ось Славьянск! моя родúна!
Забuлось серденько в грудях,
Прuгнулuсь до земли колина,
А очи плавають в сльозах!
Славьянск, Славьянск! як гарно тu
По ричци Тору, по ровнuни
Розкuнув пuшнии садкu,
Квитu пахучи по долuни,
И так красуєшся соби!
Твои дивкu цвитуть так мuло,
Их чорни бровu, их писни
По Украи́ни перве дuво,
И перва слава для ричей.
Нигде нема такuх очей,
Яки Славьянкu мають очи:
И раньня зи̂рка на востоци
Навряд бува ясниша их!
Ох! хто из хлопцив молодuх,
Якuй хоч раз на вас поглянув,
Покойно ни̂чку досuпав,
По вас горюючu не вьянув,
Не плакав нuшком, не вздuхав.
Вu вси на дuво билолuци;
Як подuвлюся я на вас,
Вu настоящи чари̂внuци;
И всякuй раз, и всякuй раз,
Колu Славьянка що промове,