товариств (як Полтавське досвідне поле й (нерозбірливий текст) з ініціятиви приватних осіб (наприклад, Плотянська досвідна станція к. Трубецького). Але згодом, значно пізніше, цю справу бере до своїх рук уряд; він почав надавати досвідній справі плановости та господарського ладу.
В наші часи Союз Радянських Республік має досить густу сітку досвідніх закладів; розподілено їх по території Союзу та так скеровано плани їхньої роботи, щоб, по можливості, охопити всю величезну ріжноманітність умов, в яких доводиться вести господарство. Для цього визначено окремі райони, що відріжняються одні од одного тими умовами, від яких урожайність залежить.
Для кожного району є своя досвідна станція; впертою роботою, протягом низки років, виробляє вона способи, що ними можна значно підвищити врожайність, а головне зробити їх постійними.
Використовувати наслідки кожної даної досвідної станції можна тільки тоді, коли умови господарства однакові з умовами досвідної станції. В невеличкій книжечці не можна докладно умови ці описати. От чому на наведені далі приклади побільшення врожаїв треба дивитися тільки як на приклади. Перш, ніж взятися до використання їх у свойому господарстві, треба порадитися зі своїм районним агрономом. У всякому разі тут будуть наведені найбільш типові приклади.
В цей район увіходять Сумський, Ахтирський, Лебединський, а почасти Богодухівський повіт Харківщини та найближчі місцевості Полтавщини, Чернигівщини й Курщини. Умови цього району коротко можуть бути схарактеризовані так: грунт — переважно, легка (глеювата й піскувата) чорноземля, що колись була (нерозбірливий текст) лісом. Ліс змінив чорноземлю: багато цінних для рос-
