Як це сталося, що вони полюбилися з Нестором? Хто перший сказав слово, хто й яким способом виявив чуття, що запалило серця обох молодих людей? Пані Олімпія й досі цього не тямить, і тоді не тямила. Тямить тільки, що цілі два місяці ходила, мов сама не своя, мов потонувши з головою в якімось рожевім тумані. Це були найкращі дні її життя. Чом вони минули? А коли вже мусіли минути, то чом хоча трохи довше не тривали?
Найменший братік Стасьо підслухав її любовне воркування з Нестором і розповів його матері, а мати передала батькові. Ані мати, ані батько не казали Олімпії ані слова, не сказали нічого й учителеві, тільки, коли Олімпія на другий день прийшла до знайомої офіцини, застала двері замкнені, а офіцину порожньою. Старий садівник Яків сказав їй, що пана Нестора нині досвіта спакували, сквітували[1], посадили на бричку й відвезли на двірець залізної дороги. Пані Олімпія тямить і досі ті гіркі, сердечні сльози, що проливала, сховавшися в густі корчі парку, вислухавши сю вістку. Але й вона, так само, як її батьки, ані словечка не сказала нікому про свою любов, ані одною сльозиною, ані одним спомином не виявила її перед ніким із домашніх. Німо й глухо поховала своє чуття на дні серця, залила слізьми і присипала пилом забуття. Була ще молоденькою дівчиною, та все таки знала, що графській доньці саме так треба зробити, коли їй трапилося таке нещастя — полюбити плебея.
Сонна змора тягне її кудись від тих картин, кудись, де холодно, темно, вогко. Немов вона
- ↑ Сквітували — розплатилися з ним.
