В хаті піч трохи не в півкімнати
З запчіком і припічком із глини,
Вічно тепла — то жолудок хати,
Величезний, як живіт дитини.
Хліб і страва — тут найстарша справа,
Ціль всіх змагань, замислів, турботи,
Мов родивсь цей люд лиш для роботи,
А на хліб вся праця йде кривава.
Ліжко ґазди[1] — п'ять дощок незбитих,
Сніп соломи і верета[2] зрібна[3];
Тепла піч є для дітей невкритих,
А для старших постіль непотрібна.
Слуги в стайні сплять — їх коні гріють,
А дівки на лаві, на запічку;
Про вигоду й думати не сміють,
Щоб лиш крижі випрямить за нічку.
І про одіж мало дбають нині:
Як кожух є й чоботи пасові,
Для ґаздині шнур коралів в скрині,
Для дівчат хустята шалінові,
Капелюхи хлопцям повстянії, —
То й весь празник є на довгі літа;
Буднішня одежа в хаті шита
З полотна, що вироблять хатнії.
На стіні розвішані довкола
Дерев'яні давні богомази:
Страшний суд, Варвара і Микола,
Чорні вже від диму, мов від мази.
