Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/224

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Другий мовив: „Ей, зійшли ви На слизьку дорогу! Це ж соціялізм вам сниться, Бридкий Пану Богу. „Ні, мабуть, не буде в небі Комунізм і спільність. Аджеж дар для нас найвищий Повна лична вільність. „Кожний жий собі, як хочеш, 1 роби, що знаєш, Кожний пан своєї волі, Волю й силу маєш“. „Ну, пан-отче — мовив перший,— Це цікаві вісті, Що ви навіть Пана Бога Вперли в анархісти. „Там то був би рай, якби так Людям волю дати! Мусив би сам Бог із нього Перший утікати“. Довго, довго сперечались, Вже й північ пробила: Той за спільність, цей за рівність, А зійтись не сила. Мовив перший: „Що балакать! На одно згодімся! В цю опівнічную пору Свято покленімся: „Хто з нас перший світ покине, В раю водвориться, Має другому за три дні У сні об'явиться. 215