Ця сторінка ще не вичитана
Трагедія артистки. То був чудовий місяць май, Цвіли бузки й троянди… З старої вілли на весь гай Плив голос панни Ванди. Співа до цитри, аж зовсім Захрипла з віщих трудів: Цідрім-цім-цім!' Цідрім-цім-цім! Зодай ся когут знудив!“ Ось жнива. Скочно граючи, Женців провадить банда1, А в віллі, не вгаваючи, Співає панна Ванда; Чи день, чи ніч, чи дощ, чи грім, Чи крик сорокопудів… Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім! ,7ьодай ся когут знудив!“ Вже осінь. Яблука стрясли, Капусту в пень рубаєм, А панна Ванда знай співа У віллі там під гаєм. Чи в корчмі крик, чи в церкві дзвін Луна з усіх усюдів,— Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім! „Бодай ся когут знудив!“ Банда — муяика. 217
