Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/384

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

XVII Поклін тобі, Буддо! В темряві життя Ти ясність, ти чудо, Ти мир забуття! Спокійний, величній, Ти все поборов: І блиск царювання, І гнів, і любов. З царя жебраком ти, Душею моцар, Пів світу осяяв Твого духа чар. Ти царство покинув, Щоб духом ожить; Зірвав усі пута, Щоб нас слобонить. І довгії літа Промучився ти, Щоб корінь страждання Людського знайти. Знайшов ти той корінь У серці на дні, Де пристрасті грають, Надії марні. 99