Ця сторінка ще не вичитана
XX Оцей маленький інструмент Холодний та блискучий… Один кивок… один момент… І крови ключ кипучий… Легенький крик… безсильний шепт, А там — поклін покірний,— Оце весь лік, оце рецепт На весь мій біль безмірний. В оцей маленький інструмент Кладу маленьку кулю, І замість любки на момент Його до серця тулю. Один кивок… легенький гук, Неначе свічка здута, І він з моїх упаде рук, І з мене спадуть пута. Один момент — хіба ж це гріх? І пощо так страждати? Марний комар, пустий горіх, То й пощо заваджати? Ядро завмерло — геть марну, ҐІоро жнюю лушпину! Один кивок! За мить одну Навіки я спочкну. 106
