Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/408

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Що поза цісю працею, то гріш змарнований, то манівці блуднії, що запровадять швидше чи пізніш чи в самолюбства омути бруднії, чи в нігілізм, чи в містичну млу, що дійсними вважа лиш власні мрії, а мрією — природу й жизнь цілу. 123