Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/419

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

IV П'ятнадцять літ минуло. По важкій, завзятій боротьбі я опинився побитий, хорий. У тишу, в спокій я на село із міста схоронився. Хоч молодий ще, був я у такій зневірі, світ весь так мені змінився з рожевого на чорний, що в гіркій знетямі з бою я відсторонився. У мене зблідли давні ідеали, і люди видались таким дрібним, мізерним кодлом, що для мене стали чужі й далекі. Треба буть дурним, щоб задля них у бій іти, як в дим; ті, що терплять, варт того, щоб страждали. 134