Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/426

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

„їх вартість в тім лиш, щоб робить на нас, їх чеснота лиш послух і покора, їм слід горіти, щоб наш блиск не згас! „Бо ми держави й церкви є опора, цивілізації тривкий опліт, культури кріпость, до борби все скора!“ Я відвернувсь від брами. Много літ минуло вже, як я слова такії чув з уст старого графа. Нині світ змінився значно, многі давні мрії зробились дійсністю, та це село слова ті прилягли, мов плити кам'янії. Для нього поступу мов не було, всесвітнєє життя його минало; лиш це „гніздо культури“ знай цвіло, пишалось і з села всі соки ссало. 141