Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/473

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

знак нехибний того місця, де внизу печери вхід. Тут спинився хід церковний, стали править панахиду… Де ж той мрець, кого ховають? Де блаженний той аскет? IV От скінчилися відправи і останнюю молитву на колінах прошептали всі пустинники й ченці. І встає ігумен перший, і всі встали за чергою, і довкола тихо стало, море лиш реве внизу. І підніс ігумен голос і звертається до діда, що стояв серед монахів із березовим хрестом. Ігумен. Старче Йване, перед Богом, перед злотосяйним сонцем і перед хрестом спасенним заклинаю тут тебе. Щиро нам скажи, по правді: чи по добрій своїй волі, чи по зрілій постанові йдеш у цю печеру? Старець. Так. 188