Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/474

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

І г у м е н. Чи немає в твоїм серці ще прихильности до світу, і прив'язання до рідних, дум і бажань світових? Чи навіки ти відрікся всього, що відводить духа від єдиного бажання вічного спокою? Старець. Ігумен. Чи обдумав ти всю важність самоти, безповоротність отого життя в печері, всі страховини спокус? Чи обдумав ти всю гіркість жалю, що явитись може, каяття, що затроїти може тут твій подвиг? Старець. Так. Так. Ігумен. Будь же Бог благословенний, що вітхнув тобі цю думку! Хай же*Він тобі поможе до кінця пройти цей шлях! Дотепер ти між живими був наш брат Іван Вишенський; 189