Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/475

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

відтепер в життю земному змазане ім'я твоє. Так іди в свою дорогу 1 Хрест, що маєш у долонях, це тобі наш дар єдиний, інших і не тра тобі. Що потрібно для поживи твому тілу, раз на тиждень брат ключар на посторонку спустить відсіля тобі. Прощавай! Прийми від мене цей останній поцілунок, і дай Вог нам пострічаться швидко в ясності його!“ Цілував ігумен старця, інші монахи потихо цілували його руки, поли сіряка його. Потім два, що наймолодші, шнуром старця обв'язали попід пахи, кінці шнура в руки міцно прийняли. І перехристився старець, над безодню вийшов сміло, сів і звільна став спускатись у страшенную глибінь. Вітер буйно дув від моря, бороду його й волосся розвівав, і він, притисши хрест до себе, швидко щез. 190