Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/482

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

замоталася в ту сітку, стала сіпатись, пищать. і павук прибіг що духу і давай мотати живо павутину і в'язати мусі крила і лапки. То прискочить, муху вкусить, то відскочить, знов мотає; муха сіпаєсь що сили і тріпочесь і пищить. „Га, поганий кровопийце,— мовив старець,— чи на те ти аж мою найшов яскиню, щоб і тут життя вбивать?“ І вже руку піднимае, щоб розшарпать павутину, увільнити бідну муху,— та знов думка зупиня. „Без Господнього хотіння навіть мушка ця не згине; Бог і цьому павукові дав оцей його талан. 1 яке ж я маю право відбирать йому цю страву, на котру він своїм робом таки тяжко працював?“ І він став поклони класти, гаряче почав молиться, та весь час він, молячися, чув як муха, мов дитя, сіпалась у павутині і пищала і квилила.