VIII
Притча про правдиву вартість.
Асока цар премудрий, милосердний
До ради царської звик був просити
Пустинників, аскетів, богомольців,
І пильно слухав, що вони казали.
Та це не в смак було його міністрам,
Дорадникам, вельможам, генералам
Сидіти поруч старців у лахміттю,
І стали нарікати на царя.
Одного дня поклав він перед ними
Дві скриньки. Перша, щиро-золота,
Ясніла від каміння дорогого;
Друга ж була звичайна, дерев'яна,
А шпуги позаливані смолою.
І мовив цар: „Мої міністри любі,
Котра з оцих скриньок вартніша буде?“
І одноголосно сказали всі:
„А вже ж вартніша цяя золота!
Як можна, царю, навіть прирівняти
До тої позасмоляної скриньки!“
То цар велів скриньки повідчиняти.
І глянь: у золотій лежало стерво
Гидке, вонюче, так що мимоволі
Усякий аж ухопився за ніс.
|
