Спокушені спокуси, ласі на мужчин, Що вояка й горожанина силу ссуть! Гляжу на тлум ваш, і здається—сарана Паде, мов рій, зелені ниви криючи. Ви з'їдачки добра чужого, лакомі Розтратниці цвітучого добробиту! Здобутий, проданий, заміняний товар! Г е л є н а. Хто при хазяйці, лаять сміє слуг її, Нарушує зухвало право панине; Бо їй одній годиться що похвальнеє Хвалить, а що не приподобнеє—карать- З їх служби я вдоволена, яку мені Робили, як стояв ще Іліон міцний В облозі, як упав і згиб, а також, як Блукаючи по морі бідували ми На кораблях, де кожний сам про себе дбав. І тут того ж від цих дівчат веселих жду; Бо ж не питає пан, хто є слуга його, Лиш як він служить. То ж мовчи і не скались На них! Коли ти досі королівський дім, Замість хазяйки, вірно берегла, то честь Тобі за це; та ось хазяйка йде; вступись Тепер, щоб кари, замість плати, не взяла! Ф о р к і я д а. Грозити челяді—високе право це! Благословенного володаря жона Заслугує собі його премудрою І довголітньою управою- Коли ж Ти новопризнана вступаєш знов оце На давнє місце королеви й панії, Прийми ж давно забуті поводи, пануй, Візьми у власть свою і скарб, і нас усіх! Та перед всім охорони мене стару 123
