Ф о р к і я д а. Хто різнородне щастя довгих літ спімне, Тому вкінці й найвищий рай здається сном. Ти ж долею над міру обдарована, В життю стрічала тільки сам розпал любви, Що швидко в найсміліші вчинки вибухав. Іще Тезей вхопив тебе, розпалений Жадобою, Гераклю пара, цвіт мужів. Г е л є н а. Вхопив мене, десятилітню серночку, Запер у Атиці в Афіднових замках. Ф о р к і я д а. Та Кастор з Поллюксом відбили гнеть тебе' І сватався героїв що найкращих ряд. Г е л є н а. Та признаюсь, таємную любов мою Здобув Патрокль, Ахіля друг і побратим. Ф о р к і я д а. Отець із Менелаєм подружив тебе, Відважним мореходом і доматором. Г е л є н а. Йому дочку й держави керму дав отець. З подружжя того Герміона виросла. Ф о р к і я д а. Та як подавсь він геть, щоб Крету здобувать, Тобі самотній появивсь прегарний гість. Г е л є н а. Пощо згадала те напіввдівство моє І люте горе, що мені в нім скоїлось? 126
