Що закрите ще ясніло, блиском сліпить нас тепер, Як тобою світ пишаєсь, бачить сам твій любий зір. Хоч мене гидкою лають, знаюсь на красі я теж. Г е л є н а. Хитко йду ще з порожнечі, де в зомлінню впала я, Та хотіла б знов спочити, бо втомились всі кістки. Та годиться королевам і годиться людям всім Мужно, твердо зустрічати все, що грозить і ляка. Ф о р к і я д а. В своїй величі стоїш ти перед нами, в красоті,— Зір твій щось немов велить нам. Що велить він? Говори! Г е л є н а. Що через зухвалу сварку занедбали — слід нагнать. Живо жертву приготуйте, як король мені велів! Ф о р к і я д а. Все готово в домі: миски, триніг, точений топір І кропило, і кадило: а що в жертву вбить, скажи? Г е л є н а. Не вказав король нічого. Ф о р к і я д а. Не вказав? О, горе нам! Г е л е н а. Що за горе ти віщуєш? 129
