Нерадо теж кидають пишний сонця світ,— Та від кінця не впросить, не спасе ніхто. Всі знають це, та мало хто з тим освоївсь. Та годі! Ви пропащі! Тож до діла! Гей! Плеще в долоні, в брамі зараз появляються замасковані карлики і швидесенько сповнюють висловлені накази. Сюди, понура, круглая прочварко ти! Сюди котіться! Шкодить тут до схочу мож1! Ось місце під подвижний вівтар-злоторіг -! Топір блискучий тут на срібний край клади Води в збанки налийте! Треба буде змить Чимало плям злощасних крови чорної. Коштовний килим розпрістріть тут на тоці, Щоби по королівськи жертва вклякнула І, як відпаде голова, в простирало Обвита зараз, чесний мала похорон! Провідниця хору. В задумі королева з боку ось стоїть, Дівчата в'януть, мов підкошена трава, Мені ж найстаршій це впада, мов довг святий, З тобою найнайстарша побалакати. Ти досвідна, розумна, чей прихильна нам, Хоч в глупоті безмізкій кпили з тебе ті. Скажи ж, рятунку можність знаєш ще яку? Ф о р к і я д а. Це легка річ. Як королева схоче лиш, То може і себе й в додатку вас спасти, Та тут рішаться треба якнайшвидче вам. 11 Слуги Форкіяди - Мефістофеля—демони, що люблять шкодити людям. " Подвижник вівтарів греки не знали. По рогах вівтарі були оковані золотою або срібною бляхою. 131
