Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/134

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Хор. Терпцю аж надто! Слухаєм, значить—живі *. Ф о р к і я д а. Хто дома сидячи, свій скарб оберіга, В будинках своїх шпари пильно поправля І дах латає, щоб не капав дощ в нутро, Той проживе ввесь вік свій у добробуті. Та хто злочинно, з легким серцем свій поріг Свячений переступить і відіб'ється, Той, повернувши, хоч знайде старе гніздо, То повно змін кругом, а то й руїни скрізь. Г е л є н а. Пощо ті всі загальнозвісні приказки? Оповідай, що знаєш, прикрого не руші Ф о р к і я д а. Та це ж історія, і вам це не докір. Грабуючи, з пристані в пристань Менелай По берегах цих і островах бушував І здобич гарбав, що тут накопичена. При Трої він прогаявсь довгих десять літ, А поворот не знаю кілько ще забрав. А як стоїть вельможний Тиндарея дім Ось тут на місці? І в державі що чувать? Г е л є н а. Чи *так та лайка в кров тобі ввійшла зовсім, Що без догани й уст не можеш відокрить? Ф о р к і я д а. Т ак много літ без пана був гірський цей кут, Що тягнеться на північ Спарти геть уверх Аж до Тайгета, відки жвавим струмочком Збіга Евротас, щоб, в долині нашій вшир 11 Дотепний варіянт Декартовогоречення: cogito—ergo sum. 133