Хор. О, як радо ми йдемо Сквапними ногами! Смерть за нами, Перед нами Знов могутньої твердині Недоступні брами. Хай же бережуть нас так, Як троянська кріпость, Що вкінці упала тільки Через підлу хитрість! Мла клубиться, залягає глиб сцени і сунеться наперед. Але ЩО Ж це, ЩО? Сестри, гляньте, гляньте! Чи ж не був ось ясний день? А оце клубиться мгла Із Еврота вод святих. Вже нам щезли із очей Гарні береги його, Очеретом умаені. Ах, уже не бачу й тих Лебедів, що звільна, Гордо, пишно й лагідно Громадками по тих водах Сунулись - плили. Та все ще, все ще Чую здалека, Чую той хриплий Гук, що, говорять, смерть нам віщує. Ах, коб тільки він нам, замість Приобіцяних рятунків, Згуби віщуном не був! Нам, біленьким лебедятам, Нашим довгим, білим шиям, 138
