Ах, і нашій лебедевій пані! Горе, горе, горе нам! Все довкола вже Огорнула мла, Так, що ми не бачим одні одних. Що це? Чи йдемо? Чи ми летимо, Дріботячи кроком понад землю? Не бачиш нічого? Чи, може, летить Гермес перед нами1? Чи не блищить золота патериця, Що провадить, жене нас назад У безрадісний сірий, Повний мар невловимих, Переповнений та вічно порожній Гадес? Бач, нараз посутеніло, мла розвіялась без блиску… Темно - сіро… бурі мури… Мури овид обме- жають, Мур твердий спиняє погляд. Чи це двір? Чи рів глибокий? Ах, як страшно тут! Сестриці, ми в неволі! Ми в неволі Тяжчій, ніж були вперед! ВНУТРІШНЄ ЗАМКОВЕ ПОДВІР'Я обведене багатими й фантастичними, середньовікощіми будівлями. Провідниця хору. Швидка і глупа — справді вдача жінки це, Залежна від хвилини, мов погоди гра, Від щастя й горя; та ні це, ні те вона 1 Гермес із золотою патерицею провадив померші душі в підземний світ. 139
