Ф а в с т. Бери назад здобуті сміло скарби, Хоч без нагани, але й без заплати. Вже все її, що тільки має замок В своїм нутрі; осібно щось давати Нема потреби. Йди, розстав порядно Ввесь скарбі Невиданих пишнот картину Тут розверни! Нехай склепіння сяють, Мов чисте небо І Рай із неживого Життя збудуй! Нехай назустріч крокам її м'якії стеляться коври Квітчасті. Най по пуховій долівці Нога її ступа, най зір стріча Найвищий блиск, що лиш богів не сліпить. Л і н ц е й. Мало те, що пан велить; Все слуга змайструє вмить! Скарби, руки, кров і дух, Все красі тій до послуг. Всього війська сила зм'якла, Меч тупий, рука заклякла, При тій постаті чудовій Навіть сонце мляве й темне; При лиця цього багацтві Все пусте і все нікчемне. Виходить. Г е л є н а до Фавста. Бажала б я поговорить з тобою, Та сядь ось тут при мні! Порожнє місце Зве пана й запевня мені моє. Ф а в с т. Вперед навколішках, висока пані, Позволь зложить обіт, поцілувати 147
