Ця сторінка ще не вичитана
Ф а в с т. В ній скарб, в ній рай, добро, що не втіка! Потвердження хто дасть? Г е л е н а. Моя рука. Хор. Хто приганить нашій пані, Що оказуе прихильність Пану цього замка? Бо признайтесь, адже всі ми Бранки, як уже не раз, Від ганебної руїни Іліону й від страшної Та журної блуканини. Жінки, привиклі до любви мужчин, Не звикли вибирати, Але вони знавчині добрі. І не лиш пастухам золотокудрим, Буває й Фавнам чорношерстим, Як нагода покаже, До своїх повабів пухких Дають однаке повне право. Ось вони ближче і ближче зсуваються, Одно до одного хиляться, Плечі до пліч, до коліна коліно; Рука в руці стуляється На препишнім, М' яко встеленім престолі. Не боїться маєстат На позорищі прилюднім Незупинно виявляти Радощі таємні. 149
