Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/154

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

І ждуть на прикази його, І вірно прикази сповняють Кожний для себе на власний пожиток, Пану заразом на вдяку й заплату, Обом на здобуток найвищої слави. Бо хто ж її видерти може тепер У цього могутнього пана? Йому вона впалась, йому її зичмо, Подвійно зичмо ми, котрих він Із нею враз захищає В нутрі нездобутими мурами, Зовні ж отим військом могутнім. Ф а в с т. Для кожного багатий край ось тут Розділено, як дари, нині. Великі, славні дари! Хай же йдуть! А ми стоятимем у середині. Вони тебе без труду захистять, Півострове, котрому море стопи Полоще, а горбків лагідних ряд Зчіпля з останнім пасмом гір Европи. Цей край блаженний понад всі землиці, Хай буде рай для всіх племін, Тепер — дідицтво нашої цариці, Що нею найперше пишався він, Коли при шепті трощі край Еврота З яйця зійшла, мов сонце з пітьми ночі, І матері й братам блискуча врода Від разу ясні осліпила очі *. 11 Після переказу Гелена повстала з яйця, що знайшла Лада в трощі над берегом Евротаса. Брати Гелени— Кастор і Поллюкс. 153