Вставайте, гей і Стрясайте кучері свої І Геть сон з очейі Не глипайте, а слухайте! Хор. Говори! Повідж, повідж нам, що за чудо сталось тут! Ми найліпше слухать раді, чому віри нять не можем; Бо нам нудно, бо нам скучно на ті скали все глядіть. Ф о р к і я д а. Ледве очі ви протерли, діти, а вже нудно вам? Слухайте ж! В оцих яскинях, тих печерах, тих наметах Захист ізнайшли й притулок, як закоханая пара, Наша пані й пан наш. Хор. Якто? Тут? Ф о р к і я д а. Віддалені від СЕІта Лиш мене одну до послуг допустили мовчазних. В честі я при них стояла, як повірницям годиться, За чимсь іншим я гляділа, оберталась сям і там, Корінців шукала, моху, трав сцілющих, пожиточних, І лишила їх самих. Хор. Ти плетеш, мов у нутрі там е світи цілі, просторі, Ліс, луги, озера, ріки! Що за казку ти торочиш? Ф о р к і я д а. Так і є воно, незнайки! Там незглиблена глибінь, 156
