вони глибоко зворушені. Відси аж до зазначеної павзи гра йде при повноголосій музиці. Ф О р К І Я Д а. Слухайте! Чудові згуки! Хай казки не в'яжуть вас! Ваших божищ давні штуки Гетьте їх! Минув їх час. Розуміть вас хто ще квапить? Нас мета манить нова. Бо лиш те до серця трапить, Що із серця виплива. Віддалюється поміж скали. Хор. Як тебе, страшило хиже, Згук цей любий так потяг, То в нас тає серце свіже, Сльози розкоші в очах. Сонця світло хай загасне, Як в душі нам світло ллєсь: Бо нам те дасть серце власне, Чого світ не дасть увесь. Гелєна, Фавст, Евфоріон ув описанім вище костюмі. Евфоріон1. Пісню чуючи дитячу Свій згадайте юний час; Бачучи, як в такт я скачу, Швидче скаче серце в вас. 1 Грецькі перекази знають Евфоріона, крилатого сина Гелєни й Ахіля, котрого вбив Зевес своїм громом за те, що не хотів любити його. Ґете змінив грецьку лєґенду, показавши в Евфоріоні вдачу і долю Байрона. 160
