10 То ї ж дівчини ішла й наближалася звільна до нього. Впер він у неї свій зір. Ні, не привид це був, але справді Йе йшла вона; у руці несла збан величезний за вухо, енший у другій, і так поспішала чимдуж до криниці. Радісно виступив він їй назустріч. Сам вид її сили 15 Й смілости дав йому більш, і до неї сказав він ввічливо: .Ось знов стрічаю тебе, дорогая дівчино, при ділі; Іншим ти поміч несеш і людей покріпити бажаєш. Чом же сама ти прийшла до криниці, від хат так далеко? Аджеж там інші, мабуть, беруть воду з сільського потока. 20 Правда, свіжіша оця й приємніша і силу якуюсь Мав, — то, певно, береш для недужої, що їй ти служиш?“ Дружно в той час з молодцем поздоровилась добра дівчина И мовила: „Ось вже мені й оплатився цей хід до криниці. Скоро тебе я знайшла, що добра нам подав так багато; 25 Давця такого сам вид так приємний, як і його дари. Прошу, ходіть і самі поглядіть, кому в нас ваша щедрість Допомогла, і прийміть від споможених щиру подяку. А як питаєте ви, чом сюди я прийшла за водою, Де а джерела оцього ненастанно пливе вода чиста, ЗО я і скажу: В селі необачнії люди всю воду Закаламутили нам, до потока вганяючи коні Та ввесь товар, відки всі брали воду звичайно селяни. Також пранням і миттям занечистило наше жіноцтво Всі там корита в селі і криниці; бо кожний із наших 35 Дбає лише про своє, щоб найближчу потребу чимскорше Заспокоїть, а про тих, що за ним ідуть, не помишляв". Кажучи цеє, вона в супроводі його зіступила По кам'яних сходах вниз, і на примурку біля криниці Сіли обоє. Вона похилилась води набирати, 40 Він же взяв другий збанок і нагнувся теж понад цямбрину, І вони бачили, як лиця їх на тм синяви неба Повідбивались в воді і хилилисо до себе приязно. „Дай мені пити!“— сказав веселенько юнак, а дівчина Збанок йому подала. Спочивали обоє спокійно, 45 Спершись о тії збанки, а вона відізвалась до друга: „Відки узявся ти тут і чого надійшов так далеко З місця, де бачились ми перший раз, і без коней та воза?” Вниз задивився юнак, а потому свій зір супокійно Вгору підняв і глядів по-приятельськи в очі дівчини. 50 Чув себе певним у всім. Але їй про любов говорити Він ані разу не міг; не любов із очей їй гляділа, Лиш ясний ум, що велів і йому говорити розумно. Швидко надумався він і по-щирості мовив до неї: „Все тобі, мила, скажу й відповім на те все, що питаєш, 218
