Я покидаю тебе, і хто зна, чи стрінемося ми ще Знову колись? Може, це межи нами розмова остання. Правду говорять: .Усяк чоловік чужинець лиш на світі“— 270 Більше тепер, ніж коли, чужинцем із нас кожний зробився, Наша земля вже не наша; ідуть скарби в руки чужії, Золото й срібло, мов лід, тав з форм усвячених та давніх; Движеться все, мов би світ із порядку старого В хаос вертався та тьму, щоб новий якийсь вигляд приняти. 275 Будь мені вірна, а як стрінемося колись ще наново На цього світа руїнах, то творами будем новими, Вільним життям заживем, незалежним від примхотей долі. Бо що ж стане в'язать ще тих, що прожили те время ? Та коли вийде не так, і мені не судилось щасливо 280 Вибиться з тих небезпек та тебе колись в щастю обняти, То заховай образ мій, хоч неясний, у пам'яті твоїй, Щоб не забракло тобі в щастю й горю відваги святої! Як у новеє житло, в нові зв'язки введе тебе доля, То проживай в гаразді, де тобі буде суджено жити; 285 Хто тебе любить, люби його чисто і вдячна будь добрим. Але й тоді не ступай надто твердо хиткою ногою, Бо життю грозить усе біль подвійний нової утрати. Свято держи кожний день, та життя не слід вище ЦІНИТИ, Як всяке інше добро, бо добра всі злудні та минущі“. 290 Так він сказав—і його я не бачила більше ніколи. Потім я стратила все й споминала слова ті частенько, І споминаю й тепер, коли гарне любов мені щастя Тут приріка й відкрива перед мною найкращі надії. О, вибачай, друже мій, що я навіть при рамени твоїм 295 Вся ось тремчу! Так моряк, що на сушу ступив після бурі, І на найтвердшій землі себе певним ще не почував". Так говорила вона і заткнула той перстінь при другім, Та наречений сказав у зворушенню мужнім та щирім: „Хай тим сильнішим буде зв'язок наш, Доротее, в загальнім 300 Розрусі! Будемо враз ми держаться і твердо стояти, Кріпко тримати свої добра гарні в посіданню певнім. Бо чоловік, шо в хиткий час і сам захитається в собі, Збільшує тільки напасть, ширить лихо все далі та далі, Та хто на своїм стоїть, той і світ собі творить для себе. 305 Нам, німцям, не випада цей страшний рух провадити дальше Ані під впливом його подаватися в цей бік, то в той бік. «Ось поки наше!“—скажім, і на тім також твердо постіймо! Бо здобувають усе славу стійкі й рішучі народи, Що йдуть за Бога на бій, за закон, за рідню та подружжя, 310 Хоч би у бою такім дружно стоячи й голови клали. 231
