Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/240

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Жрець. Так, радість, певно, він несе, не даром На голові його вінок лавровий Ще й з ягодами. Едіп. Зараз будем знати. Вже близько він, почує голос мій. ЯВА ДРУГА. Ті самі, К р е о н. ЕдІП. О, княже Менекенку, брате любий, Скажи, який від бога вирок нам Несеш? К р е о н. Щасливий! І тяжку пригоду Зову я щастям, як лишень щасливо Скінчиться. Едіп. Але що ж нам каже бог? Ні певности, ні прочуття тривоги Твої слова в мні досі не збудили. К р е о н. Чи хочеш це почуть при тій громаді? То добре, я скажу. А ні, то в дім Ходім оба. Едіп. Ні, ні, кажи при всіх! Та ж горе їх болить мя більш, ніж власне. К р е о н. Гаразд, так слухайте ж, що Бог віщує! Виразним словом Феб Господь нам каже 239