Лиш хай здоров покине край оцей. А як хто зна про іншого в цім краю, Що це зробив, хай не мовчить; я сам Йому заплату дам і ще й подяку. Та як мовчатимете, як котрий, З страху за друга чи то й сам за себе, Зневажить розказ мій, то знайте, що Такому буде: хто б він там не був, Не смій ніхто в тім краю, де моя Держава й вдасть, його приняти в хату, Ані сказать до нього слово, ані З ним враз богам молиться й жертви діять, Ні з ним купатись! Всі його повинні Від дому гнати, як причину цеї Зарази, бо що так воно, це ясно Нам стало днесь з Пітійської віщби. Так чинячи, поборником я чинюсь І бога і небіщика царя. Самого ж вбійцю проклинаю, чи він Це тайно сам зробив, чи много їх, Щоб в горю й ганьбі ввесь їх вік минув! І якби свідомо його я в домі Між своїми держав, то хай упаде И на мене те ж, що вирік я, прокляття! А вам наказую все те зробить Не так для мене, як для бога, як Для краю, що без плоду, без богів Ось пропада. А хоч би й бог нам був Не наказав цього, то вам не слід би Лишать без пімсти смерть такого мужа, Так доброго царя. Найдіть злочинцю! Тепер, коли тут я цар, маю вдасть Ту, що колись тамтой мав, наслідив ГІо нім і ложе й жінку, мої діти Були б його дітей братьми й сестрами, Коли б йому дітей судила доля 246
