Ця сторінка ще не вичитана
Т е й р е з і й. Пусти мене Додому! Лекше ти свою судьбу, А я свою зноситимем, коли Мене послухаєш. Е д і п. Несправедливо И недружно місту, що тя згодувало, Сказав ти, відмовляючи віщби. Т е й р е з і й. Не дуже, бачу, і тобі твоя Говірка на добро виходить, тож Щоб і собі такого ж не зазнати — Е д і п. О, пробі! Як це знаєш, на колінах Всі просим тя, не відвертайсь від нас! Т е й р е з і й. Ви всі безумні. Я не хочу слова Сказать, щоб горя не завдать тобі. Е д і п. Що, що? Ти знаєш і не скажеш? Хочеш Нас зрадить, погубити город ввесь? Т е й р е з і й. Не хочу болю завдавать собі Ані тобі. Дарма благать! Ніколи Не виявлю цього. Е д і п. О, злюко злюща— Бо й камінну б розлютив ти натуру — 250
