Невже не скажеш нам? Невже все так Незрушений останеш, неприхильний? Т е й р е з і й. Мій упір лютить тя, а на свій власний Ти мов сліпий, лишень мене ганьбиш. Е д і п. Хто ж не розлютився б, таке почувши, Як ти зневажуеш свій рідний город? Т е й р е з і й. Прийде воно й само, хоч я тепер Це мовчанкою вкрию. Е д і п. А як має Прийти, то чи ж не слід тобі сказати? Т е й р е з і й. Нічого більше не скажу. А ти Як хочеш, так лютуй собі і злись. Е д і п. І не скриватиму тепер у моїм Гніві ніщо, чого доміркувавсь. Так знай же, що, по моїй думці, ти Це діло видумав і виконав. Хоч і не власними руками! Коли б Не був припадком ти сліпий, то я б Сказав, що ти є одинокий справець Оцього вбійства. Т е й р е з і й. Чи на правду? Слухай: Останься ти при тім прокляттю, що 251
