Е д і п. Отож то тут злим другом ти вказавсь. К р е о н. Якраз ні І Поміркуй лиш враз зо мною! Поперед усього ось що: чи волів би Хтонебудь панувать в страсі, чи спати Спокійно, а ту саму мати власть? От тим то ані я, ні жоден інший, Що має глузди, не забагне радше Сам буть царем, ніж мати царську власть. Днесь із-за тебе все без страху маю, А сам пануючи, я б мусів много Чинить такого, чому й сам не рад. Чи ж царський титул може буть миліший Від цеї власти й сили без турботи? Ще ж я не божевільний, щоб бажав Не того, що враз гарне і корисне. Днесь кожний мя вітає, віддає Поклін мені; кому до тебе діло, Той удаєсь до мене, бо всі знають, Що, що я обіцяю, ти сповниш. І як же ж міг би я цього позбутись, Щоби тамте ловить? Така дурниця Не виляжесь в розумній голові. Ні! Ні я сам цю думку не кохаю, Ні зваживсь би на те з ким другим в спілці. А хочеш проби — сам іди в Пітону І звідай, чи я вірно цю віщбу Тобі подав. А як мене спіймаєш На спільнім заговорі з віщуном, То вбий мене не своїм власним судом, А своїм з моїм враз! Та не оскаржуй Мене за темні здогади якісь! Бо ж не по правді прозивать задармо Лихого добрим, доброго лихим. 264
