Йо к а с т а. Та ні І Як повернув сюди й побачив, Що ти на царстві, а Лайос погиб, Припав мені до рук і випросивсь Послать його на поле стадо пасти, Щоб геть ішов, не бачив цього міста. Я й вислала його; мені здавалось, Що вірний цей слуга варт навіть ласки Геть більшої ніж те, про що просив. Е д і п. А можна тут оп'ять його спровадить? Й о к а с т а. Чому ж ні? Та пощо він тут потрібний? Е д і п. Здаесь, за-много вже я чув, дружино, Що змушує мене його побачить. Й о к а с т а. Що ж, він прийде. Та чень і я, о пане, Почути гідна, що тебе так мучить. Е д і п. Нічого не втаю перед тобою, Коли таке мені вже грозить горе. Бо і кому ж би ліпшому від тебе Я міг повірить всі свої турботи? Мій батько був Поліб, Корінту князь, А мати Меропе, дорянка. Був я Найпершим в місті тім горожанином, Аж поки трафилась мені пригода, Чудненька, певно, та не варта тої Тривоги, що з-за неї я підняв. При учті раз один товариш п'яний 274
