Й о к а с т а. Чим же може він Тебе потішить, як прийде? Е д і п. Ось чим: Коли те саме скаже він про мене, Що й ти, то я мину ще чень біди. И о к а с т а. А що ж такого я тобі сказала? Едіп. Ти мовила, що він доніс вам, мов то Розбійники Лайоса вбили. Скоро Пастух цей і тепер стояти буде При тім числі, значить тоді: не я Убив цього; бо ж що кількох людей, То не один. Та скоро скаже, що Один це був, тоді вже певна річ, Що злочин цей тяжкий спада на мене. Й о к а с т а. Та ні! Будь певний, що він так/ сказав І не візьме назад свойого словД. Ввесь город чув це, не лиш я сама. Та хоч би й відступив тепер де в чім Від своїх давніх слів, то в жоден спосіб Це ще не доказ, пане мій, що ти Лайоса вбив. Бож Феб йому пророчив, Що мусить згинуть з рук мойого сина. А прецінь, цей нещасний теж його Не вбив, бо сам іще давніше згинув. От тим то відтепер задля віщби Я й оком не зморгну ні в цей ні в той бік. 277
