Ця сторінка ще не вичитана
Та на найвищу високість Вибравшись, падають раптом В темну безодню стрімглав, Де вже нема під ногами Грунту твердого. Благаю Бога, щоб городу в боях Щастя усе подавав; Та не відступлю ніколи З-під опікунської власти Вірних, могучих богів. Та хто, гордуючи Словом чи вчинками, Лихо кує, Хто не жахається Правди предвічної, Хто святих образів Щиро не чтить, Той хай допадеться За невгамовану Дику буту свою Злої біди І А хто неправедно Зиску1 шукає, Злочин поганий Кого не лякає, Хто у засліпленню Святе зневажав — Як же би міг такий Запам'яталий Від Божого гніву Стріл утекти? А як такому 1 Зиск — користь. 279
