Оце надходить, щоб тобі порадить І помогти, бо ж він один лишився Замісто тебе сторож цього краю. Е д і п. Ох, як же маю говорити з ним? Як маю ждати щирости від нього? Вже ж бачу: тяжко скривдив я йогої ЯВА ВІСІМНАДЦЯТА. Ті самі і К р е о н. К р Є О Н. Не насміхатись з тебе йду, Едіпе, Ні мститись за недавнюю зневагу. До слуг. А ви, як вам людських очей не стидно, То хоч жахайтесь всекормлящого Вогню святого сонця, щоб таку огиду Показувать так явно, що її Зжахнесь земля і сонце й дощ святий. Живенько заведіть його додому! Бо лиш рідні годиться рідних горе Глядіти і вислухувать у скрусі. Е д і п. О, пробі! Ти прогнав мою тривогу, Так щиро дбаючи про мене, злюку! Вчини ж мені одно ще — не для себе, А для тебе самого я благаю. К р е о н. Якої ж ласки просиш так умильно? 309
