Ось тут кричать охриплими устами; „Пошли його!“ Прийде! Прийти він мусить! Як ні, брехня — його закон великий, Брехня — усі святі слова пророків, Брехня — всі віщі образи й символи, Брехня—ввесь світ, він сам—брехня найбільша! Вір голосу народа! Він прийде! М е й р. Ану ж вже був, та ми і не пізнали? Стояв між нами смирний і убогий, А ми не знали. Ні, не був це він! Він мусить появиться в славі, в блиску. Серед соток і тисяч ангелів, Як судія засяде між народом, Де вдарить, бризнуть ріки аж до неба, Світ захитається в своїх основах. Так бачу я його… А к і б а. Це давній блуд! Він може вийти й з простого народа, Без предків буде, та за те потомства У нього без ліку — ввесь рідний люд. Так надіюсь його… М е й р. Щасливий ти в тій вірі! А к і б а. Не вірою, я дійсністю щасливий. О, глянь на все, що діється довкола! Ворушиться, кипить по всіх усюдах, Ще кілька літ, а замисли мої Стать мусять ділом. Нині ще досить нам Цих ветхих стін святилища Єгови, 322
