Щоб день-у-день тут біль свій обновляти, А біль — чудова закваска для діла. Лиш мужа брак твердого в повній силі, Щоб був муж діла, як я — муж думок, А буде все, чого жду й сподіваюсь. Лиш мужа винайти! Все йде до перелому. Нестерпне вже знущання римських військ І здирства римських консулів неситих, Що мають маску Риму — не лице. Вже бунт підносить голову криваву По всіх усюдах — тільки мужа треба, Щоб силою свойого духа пхнув Його в русло властиве і могутнє. І зброї в нас є більш, ніж ти міркуєш. На розказ Риму наші таки люди її зробили, та як віддавать Прийшлось, побачили, що чимсь вона Невідповідна приписам. Римляни Вже заплатили за роботу, зброя ж При нас лишилась. У ямах глибоких, В гірських яскинях, в тайних хідниках, Де—думають римляни — є лиш наші Гроби, лежить та зброя, жде, аж люд її ухопить на велику пімсту. О, це велике буде воскресінняі Лиш мужа б нам, щоб зрозумів і вивів До ЯСНОЇ мети ЦІЛИЙ МІЙ плян! Виходять. Входить М і р і а м в убогім одязі і веде за руку малого Б а р-К о х б у. М і р і а м. Бачиш, дитино! Оце ми у цілі своєї довгої мандрівки! Оце храм твойого Бога, тут плачемо і стогнемо безутішно. 323
