Ця сторінка ще не вичитана
А к і б а. І добре ЇМ. Придивляється Бар-КохбК Який чудовий хлопець! М е й р. Глянь, зірка над чолом його горить! А к і б а. А блиск її на личку в нього грає, В чудових рисах тих, м'яких, солодкихі Глянь, золотаві кучері спливають Йому на вид! Ти, певно, чув ту повість, Як у Бітинії кесар Гадріян Край ліса хлопця сонного знайшов, Що в сні сміявсь і звався Антіной… Оце подібне чудо! Як предивно Звізда блищить, пала в його лиції Ні, навпаки, це він звізді дає Красу і блиск і поваб. М е й р. ( Справді диво! А к і б а. І відки він тут з матір'ю прийшов? Хто скаже нам? Досить, що він е наш І що так гарний! М е й р. А лице бліде. А к і б а. Це від терпіння. Та Самсона силу Я бачу в ньому. 327
