М е й p. Чи збудить його? А к і б а. Пощо? Колись його господь розбудить. Цей хлопець вибраний для діл великих, Його рукою бог покаже чуда! Щасливий я, що днесь сказать це можу. М е й р. І розпитать не хочеш, чий він син? А к і б а. Господній — і цього мені досить. Я з ним зійдусь, цього тепер я певен. Схиляється й цілує сонного Бар-Кохбу. Спи, сину зірки, аж тебе покличу! М е й р. Він усміхнувсь, а мати, бач, зідхнула. А к і б а. На те і мати! Ну, ходімо геть! Відходять. Акіба, ще відходячи, задивляється на сонного Бар-Кохбу. Мла надтягає і ааслонює звіаду над його чолом. В глибині за великою храмовою стіною миготять великі блискавки без грому. Злегка здрігається земля, через сцену пролітав Асмавет, апокаліптичний їздець, ангел смерти 1 знищення — величезний, лице тоне в млі, понад широким плащем видно білу труп'ячу голову і косу. Асмавет. Всі — всі ви — всі засуджені на страту! 328
